УКРал - в тюрьму!

Главная » 2012 » Март » 28 » Євроефект
13:25
Євроефект

Чемпіонат Європи з футболу, поза сумнівом, є головною подією для України цього року, затьмарюючи собою навіть парламентські вибори, що відбудуться восени. Адже вибори в Україні проводяться не рідше як кожні два роки, а таку масштабну спортивну подію країна приймає вперше. Про підготовку України до проведення Євро-2012 уже писалося неодноразово, зокрема й на сторінках DT.UA. У цій же статті ми хотіли б поговорити про те, який ефект організація чемпіонату справить на економічні показники країни. Ця дискусія виглядає тим більше важливою у світлі прагнення влади поборотися за право проводити зимові Олімпійські ігри 2022 року.

Чемпіонат Європи з футболу, одна з наймасштабніших спортивних подій у світі, природно викликає надзвичайно високий інтерес уболівальників, засобів масової інформації та рекламодавців, таким чином відкриваючи більші можливості для країни-організатора. Водночас організація турніру призводить і до величезних витрат — на підготовку стадіонів і тренувальних баз, модернізацію транспортної інфраструктури, забезпечення заходів безпеки тощо. У цьому аспекті стартова позиція України виглядала доволі незавидною. Стадіонів, що відповідають вимогам УЄФА, не було, загальна інфраструктура (дороги, аеропорти, міський транспорт) далеко не найкращі, а готельних місць (особливо в Донецьку і Харкові) було надзвичайно мало.

Тому підготовка до проведення Євро-2012 в Україні потребувала масштабних фінансових уливань. Згідно з останньою версією Державної програми з підготовки та проведення Євро-2012, сумарні витрати (за період із 2008-го по 2012 рік) було заплановано на рівні 105 млрд. грн. (близько 13 млрд. дол.), що відповідає 8% номінального ВВП 2011 року. Для порівняння: за повідомленнями польської преси, інвестиції в проведення Євро-2012 у Польщі становитимуть приблизно 20—25 млрд. дол. Це значно більше, ніж в Україні в номінальному вираженні, однак у відсотках від ВВП становить усього 4—5%. Організація чемпіонату світу з футболу 2010 року обійшлася ПАР майже в 5 млрд. дол.

Приблизно 80% загальної суми видатків на підготовку до чемпіонату припадає на держсектор — асигнування з державного і місцевих бюджетів, кошти держпідприємств («Укрзалізниці», аеропорту «Бориспіль», «Укравтодору»). Водночас внесок приватного сектору виявився набагато скромнішим, ніж від початку планувалося (згідно з першою версією держпрограми, інвестиції приватного сектору мали становити 80% від усієї суми). Причиною цього можна назвати загальний незадовільний інвестиційний клімат у країні, відсутність гарантій прав власності, а також нерозвиненість механізмів державно-приватного партнерства.

Важка фінансова ситуація (а саме — глибока економічна криза 2008—2009 років) і значна розбіжність між запланованою й фактичною сумою витрат (за деякими проектами ці цифри відрізнялися в кілька разів) негативно вплинули на темпи підготовки і масштаби виконаних робіт. Зокрема, погіршення ситуації на світових фінансових ринках у серпні-вересні минулого року заблокувало доступ України до іноземних запозичень, що змусило уряд переглянути (у бік зменшення) заплановані видатки на 11 млрд. грн. У результаті низку проектів, пов’язаних з підготовкою до чемпіонату, було заморожено або профінансовано не в повному обсязі — будівництво залізничної гілки Київ—Аеропорт «Бориспіль», реконструкцію низки автомобільних доріг тощо. Водночас Україна перебувала в набагато менш вигідному становищі, ніж Польща, де, по-перше, економічна та фіскальна динаміка була значно позитивнішою, а по-друге, частину видатків на підготовку до Євро-2012 профінансував Європейський Союз.

Наскільки виправдані такі величезні витрати на проведення футбольного чемпіонату? Який економічний ефект від організації Євро-2012? Передусім варто зазначити, що, на жаль, порахувати чистий прибуток/збиток від проведення чемпіонату практично неможливо, бо витрати і доходи багато в чому непорівнянні одне з одним. Тому ми кількісно оцінюємо лише позитивний ефект від проведення чемпіонату і потім окремо говоримо про негативні чинники і наслідки. Сумарний ефект від підготовки й організації турніру на економічні показники можна розподілити на кілька складових. По-перше, це вплив видатків у підготовчий період (витрати на відновлення транспортної інфраструктури, будівництво та реконструкцію стадіонів і готелів) на темпи зростання ВВП. По-друге, на економічні показники впливають також фінансові потоки під час проведення чемпіонату — витрати іноземних туристів, операційний бюджет УЄФА (який включає всі витрати цієї організації, пов’язані з проведенням турніру). Ну й, по-третє, організація турніру може справити й істотний ефект на економічні показники в наступні роки за рахунок поліпшення туристичної та інвестиційної привабливості країни, а також зростання продуктивності внаслідок модернізації інфраструктури.

Якщо говорити про першу складову, то механізм впливу на темпи зростання ВВП виглядає так. На першому етапі видатки збільшують валову додану вартість відповідних секторів економіки (передусім будівельної галузі). Це так званий прямий ефект на сукупний попит в економіці. На другому етапі додатковий попит від цих видатків впливає на валову додану вартість у суміжних галузях (у виробництві будівельних матеріалів, металургії, машинобудуванні), а також на приватне споживання домогосподарств. Тобто наявний непрямий ефект, або ефект мультиплікатора. Загальний ефект витрат на підготовку до Євро-2012 на валову додану вартість і темпи зростання ВВП визначається як сума прямого й непрямого ефектів.

На думку влади, однією з ключових переваг проведення Євро-2012 в Україні має стати масовий приплив іноземних туристів. Згідно з офіційними прогнозами, загальна кількість туристів, які відвідають чемпіонат, становитиме від 600 тисяч до одного мільйона чоловік. Спробуємо оцінити реалістичність таких очікувань. По-перше, якщо говорити про аналогічні події в останні роки, то загальна кількість уболівальників, що відвідали Євро-2008 в Австрії й Швейцарії, становила 450 тис. чоловік. Португалію 2004 року відвідали 600 тис., а першість Європи з футболу в Голландії та Бельгії 2000 року привабила близько 400 тис. туристів. Також для оцінки потенційної кількості туристів можна використовувати й такий показник, як співвідношення кількості туристів до кількості проданих квитків. Найбільшим цей показник був для Євро-2004 у Португалії — 0,5, у Бельгії й Голландії він становив 0,3, а в Австрії та Швейцарії 2008 року — 0,4.

За нашими оцінками, для України ця цифра буде на рівні приблизно 0,3, бо є низка чинників, які здатні негативно вплинути на кількість іноземних гостей Євро-2012. По-перше, це проблема з розміщенням туристів, що вже набила оскому, а також з нерозвиненістю загальної інфраструктури — журналісти, які брали участь у прес-турі, організованому УЄФА в червні 2011 року, дуже критично оцінили рівень підготовки українських міст до турніру саме за цими показниками (див. DT.UA №22 від 17 червня 2011 року).

По-друге, загальний імідж України в очах світової громадськості складно назвати задовільним. Непрямим свідченням цього може послужити той факт, що 13 із 16 команд, що беруть участь у турнірі, вирішили базуватися в Польщі. Про відсутність ажіотажного інтересу вболівальників до чемпіонату свідчить і ситуація з квитками на матчі турніру в Україні. Тоді як на всі попередні турніри квитки не можна було дістати задовго до початку, квитки на українську частину чемпіонату досі можна вільно придбати на офіційному порталі УЄФА. При цьому ситуація з польською частиною турніру кардинально відрізняється — на цей момент вільних квитків на матчі в Польщі в продажу практично немає. Також, якщо говорити про вболівальників з окремих країн, то, наприклад, Шведська федерація футболу планує, що Україну відвідає всього близько 6 тис. шведських уболівальників. Потенційно наймасовішу армію фанатів можуть становити англійці — на попередні турніри, що проводилися в Європі, добиралося до 20—25 тис. уболівальників із цієї країни. Цього ж разу їх кількість, за деякими оцінками, не досягне й 10 тис.

Тож, за нашими розрахунками, Євро-2012 в Україні відвідають 260 тис. чоловік, що більш як удвічі нижче навіть за найпесимістичнішу оцінку уряду. Крім того, складна ситуація з проживанням і пересуванням усередині країни негативно вплине на середню тривалість перебування вболівальників. Частина туристів приїжджатиме в країну лише на день для відвідування матчу — очевидно, що вартість двох або трьох таких поїздок може виявитися нижчою, ніж 7—10 днів, проведених в Україні. У результаті ми оцінюємо сумарні витрати іноземних туристів на рівні трохи менше 300 млн. дол., що приблизно відповідає очікуванням щодо польської частини чемпіонату. Варто зазначити, що ця величина не виглядає надто значною відносно валових економічних показників країни. Так, додатковий ефект від туристичних надходжень на валову додану вартість становитиме всього 0,15% ВВП. Ефект на платіжний баланс також навряд чи буде істотним. Згідно з нашим прогнозом, дефіцит поточного рахунку платіжного балансу цього року становитиме 7,6 млрд. дол., тому додаткові надходження від експорту (а витрати на іноземних туристів враховуються як експорт послуг) у 300 млн. дол. виглядають незначними.

Таким чином, якщо підсумувати внесок окремих чинників (витрати в підготовчий період, надходження від туризму, операційний бюджет УЄФА) у збільшення валової доданої вартості, загальний ефект від проведення Євро-2012 становитиме приблизно 2,8% ВВП (за основу береться ВВП 2011 року) за період з 2008-го по 2012 рік. Максимальний ефект (приблизно 35% від загального) спостерігався торік — підготовка до Євро-2012 додала один процентний пункт до зростання ВВП у 2011 році (нагадаємо, що загальний темп зростання становив 5,2%). Що стосується внеску окремих чинників, то проекти з модернізації інфраструктури пояснюють близько 70% усього позитивного ефекту. Отриманий результат суттєво відрізняється (у бік зростання) від оцінок ефекту проведення попередніх чемпіонатів. Наприклад, для Польщі аналогічний ефект оцінюється на рівні 2,1% ВВП, для Португалії — 0,6%, для Австрії і Швейцарії цифри взагалі є незначними — 0,28 і 0,07% ВВП відповідно. Втім, таку різницю не можна назвати надто дивною. По-перше, українська економіка (принаймні її офіційна частина) за своїми розмірами перебуває далеко позаду навіть сусідньої Польщі — у 2011 році обсяг номінального ВВП України становив усього 30% від польського. По-друге, обсяг робіт, необхідних для підготовки до чемпіонату, був непорівнянно вищим, ніж у розвинених країнах, де загальна інфраструктура і так перебувала на прийнятно високому рівні і не потребувала додаткових вкладень.

Разом з тим ці позитивні тенденції мають і зворотний бік. Зокрема, масштабні потреби у фінансуванні проектів, пов’язаних із чемпіонатом, призвели до значного зростання запозичень держсектора — йдеться як про прямі позики уряду, так і про кредити, отримані під державні гарантії. У 2010—2011 роках сумарний держборг України зріс на 49% і становив 36% ВВП станом на кінець 2011 року. Звичайно, можна заперечити, що такий рівень держборгу не є таким вже й високим, якщо подивитися на «рекорди» Греції, Італії або Португалії, плюс за 2011 рік співвідношення держборгу до ВВП трохи знизилося. Однак головною причиною зниження боргового навантаження торік стало не поліпшення фіскальної ситуації, а просто нездатність України залучити боргові ресурси на міжнародних фінансових ринках починаючи із серпня минулого року. Крім того, у 2012—2013 роках держсектор має виплатити за своїми боргами близько 10 млрд. дол. щороку. Якщо ж ситуація на борговому ринку не зміниться на краще (а передумов до цього не так багато, враховуючи, що уряду щойно довелося відкласти розміщення євробондів), ризик рефінансування держборгу може суттєво зрости. У зв’язку з цим не зайвим буде знову згадати Грецію — не виключено, що величезні витрати на підготовку до проведення Олімпійських ігор 2004 року (які так і не виправдалися) були однією з причин нинішніх проблем цієї країни.

Ще одним негативним чинником було різке зростання імпорту. Враховуючи низьку конкурентоспроможність внутрішнього виробництва, значну частину коштів, виділених на підготовку до турніру, було витрачено на імпортні товари і послуги — обладнання, будматеріали, залучення іноземних фахівців. Ми оцінюємо частку імпорту в загальній сумі витрат на рівні приблизно 20—30%. Найпомітнішим цей ефект був торік, коли підготовка до чемпіонату досягла апогею. Дефіцит поточного рахунку зріс із 3 млрд. дол. у 2010 році до 9,2 млрд. — в 2011-му, і приблизно 1—1,5 млрд. дол. з величини цієї зміни припадало саме на зростання обсягу імпорту через підготовку до Євро-2012. Таким чином, погіршення зовнішньоекономічної кон’юнктури торік (що вилилося в тиск на курс і змусило Нацбанк витрачати резерви на його підтримання) було певною мірою пов’язане з підготовкою до Євро-2012.

Окрім явних (фінансових) витрат на проведення чемпіонату, існують також і неявні (нав’язані) витрати — втрачена вигода від альтернативного використання фінансових ресурсів. На наш погляд, нав’язані витрати від організації Євро-2012 в Україні є дуже високими, тому що кошти платників податків, витрачені на будівництво стадіонів, закупівлю імпортних електропоїздів і реконструкцію аеропортів, можна було б витратити зі значно більшим (довгостроковим економічним) ефектом. Наприклад, на проведення повномасштабної адміністративної реформи або підвищення енергоефективності української економіки. Крім того, використання бюджетних ресурсів на будівництво сучасних спортивних об’єктів узагалі здається недоречним. Адже перспективи окупності таких проектів туманні, беручи до уваги високі витрати на утримання стадіонів, а також низьку середню відвідуваність спортивних подій, які проходять в Україні. Зокрема, за оцінками польської сторони, витрати на утримання нового стадіону у Варшаві (який за своїми параметрами схожий на Олімпійський стадіон у Києві) можуть становити приблизно 5—10 млн. дол. на рік. Разом з тим середня ціна квитка на матчі українського чемпіонату з футболу у 5—10 разів нижча, ніж у країнах Західної Європи, а показники середньої відвідуваності і заповнюваності стадіонів також суттєво відрізняються у гірший бік. Згідно з дослідженням KPMG, середня заповнюваність українських стадіонів у сезоні 2009—2010 становила 41% — 19-те місце в рейтингу європейських чемпіонатів, тоді як в Англії і Німеччині (лідерах рейтингу) ці цифри перевищують 90%.

Насамкінець поговоримо про можливий ефект проведення Євро-2012 на економічні показники в наступні роки. По-перше, успішне проведення такої масштабної події може підвищити туристичну та інвестиційну привабливість країни. Йдеться про так званий ефект Барселони — цей вислів узвичаївся після Олімпійських ігор 1992 року. Їх успішне проведення сприяло значному припливу туристів у столицю Каталонії, а також підвищенню її економічного потенціалу. На наш погляд, на цей момент украй малоймовірно, що Україна зможе скористатися фактом проведення Євро-2012 для поліпшення туристичного та інвестиційного іміджу. Цьому перешкоджають і проблеми, пов’язані з організацією турніру, і загострення політичних відносин з ЄС і США, а також, безумовно, несприятливий інвестиційний клімат (адже країна продовжує займати нижні рядки в міжнародних рейтингах інвестиційної привабливості). Через останню причину навряд чи варто також очікувати й відчутного зростання конкурентоспроможності внутрішнього виробництва внаслідок масштабних витрат на модернізацію інфраструктури в процесі підготовки до чемпіонату. На нашу думку, основною перешкодою розвитку української економіки є саме несприятливий бізнес-клімат, а не проблеми з фізичною інфраструктурою.

Таким чином, підбиваючи підсумок, можна сказати, що організація Євро-2012 насправді справила значний ефект на економічні показники України багато в чому завдяки тому, що проведення чемпіонату сприяло реалізації ряду інфраструктурних проектів, які в іншому разі так і залишилися б невиконаними в найближчі роки. З іншого боку, є ряд істотних негативних моментів, пов’язаних з Євро-2012. Насамперед ідеться про величезні фінансові витрати на підготовку до турніру, у той час як перспективи їх окупності в майбутньому є сумнівними. По-друге, доводиться констатувати, що більшість надій, пов’язаних з організацією турніру, так і не виправдалося. Йдеться про початкові плани, пов’язані з масштабними приватними інвестиціями (у тому числі іноземними), повним відновленням транспортної інфраструктури, масовим припливом іноземних туристів. Тому, на наш погляд, враховуючи непросту економічну ситуацію, а також той факт, що організація великих спортивних подій пов’язана з великими фінансовими ризиками, ми вважаємо, що проведення таких заходів у нашій країні не можна назвати виправданим. Отже, Україні не варто вплутуватися в боротьбу за право проведення зимових Олімпійських ігор 2022 року.

zn.ua
Просмотров: 443 | Добавил: AdvoKat | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *: