УКРал - в тюрьму!

Державна авіаслужба за 666 тисяч розжилась фаршированим пікапом, замаскувавши його під «вантажний автомобіль». Нацбанк вирішив назвати розкішні туристичні мікроавтобуси «Фольксваген» простими автобусами.

Що робити коли розкішні тачки купувати не можна, але дуже хочеться? Шукати можливості для реалізації своїх мрій. Так і зробили цими днями два поважні відомства, замаскувавши свою тягу до розкошів під невинними формулюваннями.

Нацбанк купивши два дуже комфортні автобуси, за межі  закону не вийшов, дозволивши собі всього-навсього не акцентувати народну увагу на своїй закупівлі. Відомство Сергія Арбузова, скажімо так, зіграло на межі пристойності, повідомивши про придбання двох «автобусів» майже по $100 тисяч, які насправді виявились туристичними автобусами «Volkswagen Crafter 50» з купою додаткового функціоналу.

«Наші Гроші» сподіваються, що в Нацбанку не сподівались таким милим замовчуванням уникнути уваги з боку громадськості. Ми вже стомились щоразу нагадувати, що в Україні з часів уряду Юлії Тимошенко діє урядове рішення про заборону на придбання коштовних автомобілів за гроші держбюджету, підтримане урядом Миколи Азарова. При цьому в країні зараз усе так  погано з економікою, що держказначейство фактично блокує будь-які проплати, не пов’язані з нагальними державними чи комунальними потребами.

Звісно, що Нацбанку, який живе по власному закону і за власним бюджетом, ці заборони що слону дробина. Однак це відомство існує все ж таки в нашій країні. Де півтора мільйони гривень може вирішувати проблему з боргами по зарплаті перед вчителями й лікарями, а не питання комфортного перевезення високосановних тіл.

Менше з тим. До Нацбанку можуть бути претензії лише морально-етичного плану. А ось до наступних «героїв» запитань більше.

Державна авіаційна служба України Анатолія Колісника вирішила поповнити автопарк за гроші спеціального фонду держбюджету України. Знову ж таки залишимо урядову заборону на придбання державними установами легкових автомобілів. Але цього разу з інших мотивів.

Авіатори в своєму оголошенні в «Віснику державних закупівель» повідомили, що вони купили «вантажний автомобіль». Ціна – 666 тис грн. – справді виглядає адекватною для якоїсь вантажівки. Тільки що ж це вантажівка, яку купують у відомого дилера легкових і комерційних автомобілів «Фольксваген» – ТОВ «Атлант-М Дніпровська набережна»?

Ми ретельно вивчили технічний опис бажаного авіаторами авто кольору «чорний перламутр» і порівняли з тим, що знаємо про вантажівки. Одразу з’явилось відчуття, що нас дурять.

Чи може бути вантажівка із салоном на 5 місць з водієм? А які вантажівки комплектуються 17” літніми колесами з легкосплавними дисками та 16” позашляховими колесами? А як щодо заднього парктроніка, кондиціонера і електронної програми підтримки курсової стійкості ESP, включаючи EDS+ABS+ASR? І взагалі, чи багато є вантажівок із 8-ступеневою автоматичною коробкою передач?

Провівши невеликий час в інтернеті, ми знайшли підходящий «Фольксваген», який Державіаслужба могла назвати «вантажним автомобілем».

Це пікап Volkswagen Amarok 2.0D (180 h.p.) AT Trendline 4Motion. Той самий об’єм двигуна, та ж колісна база, та ж КПП, ті самі сервіси і легкосплавні диски (див. порівняльну таблицю внизу).

На сайті фірми-продавця ціну автомобіля ще не склали, оскільки це новинка сезону. Однак заявлена на тендері ціна – 666 тис грн. – викликає повагу. А разом з нею і питання: навіщо Державній авіаслужбі, чий офіс знаходиться в міністерстві інфраструктури в центрі Києва, знадобився такий недешевий пікап? Якщо авіаторам знадобилось перевозити вантажі вагою до 1 тони, для цього цілком вистачає банального вантажного автомобіля за значно нижчими цінами. Інша річ, що на вантажівці не можна погайсати з рушницею по лісам та горам в пошуках дикого кабана чи оленя. А на пікапі «Амарок», чия назва з мови індіанців інуітів перекладається як «вовк», – запросто.

Є ще один нюанс. Ми не великі знавці КВЕДів. І можливо, це правильно, що пікап придбано по коду закупівлі 34.10.4 (вантажні автомобілі). Відповідь на це мають знати в Держфініспекції, яка, ми сподіваємось, відреагує на цей випадок.

Але в будь-якому разі ми маємо справу з розтринькуванням наших грошей. Що може свідчити про одну з двох речей: або в Україні скінчилась економічна криза, і тоді у Азарова немає жодного права не давати гроші на всі потреби всіх українців, або у чиновників геть скінчилась совість. Якщо вона звісно у них хоча б ночувала.

Юрій Ніколов, «Наші Гроші»